23 січня 1891 року народився Павло Григорович ТИЧИНА, український письменник, перекладач
23 січня 1891 року народився Павло Григорович ТИЧИНА (в селі Пісках Козелецького повіту на Чернігівщині в багатодітній родині церковнослужителя). Навчався в початковій школі. Саме його вчителька Серафима Миколаївна звернула увагу на обдарування Павла і порадила батькам вчити його далі.
Уже в 1906 році, коли йому було лише 15 років, почав писати перші твори. Перший його відомий вірш “Синє небо закрилося..”. А в 1912 в журналі «Літературно-науковий вісник» уперше був надрукований його вірш «Ви знаєте, як липа шелестить…».
1907-1913 роки - це роки навчання Тичини в Чернігівській духовній семінарії. Під час навчання співав у семінарському, а згодом у міському хорі.
З 1911 року Тичина відвідує “літературні суботи”, які проводилися у Коцюбинського.
У 1913 році молодий поет вступив до Комерційного інституту та переїхав до Києва. Павло навчався та водночас працював. Був обліковцем Чернігівського губернського земства, підробляв помічником хормейстера в театрі М. Садовського, завідувачем відділу хроніки газети «Нова рада», редактором журналу «Світло».
У 1917 році, коли українці боролися за незалежність, поет також був активним учасником руху за національну свободу. Ці події були відображені у його творах.
«Сонячні кларнети» – перша збірка Павла Тичина, яка була опублікована 1918 року.
У 1923 році поет переїздить до Харкова (на той час столиця України). У різний час поет входив до таких організацій, як «Гарт» і ВАПЛІТЕ.
З 1923 по 1934 рік був співредактором журналу «Червоний шлях».
Із розгортанням масових репресій проти української інтелігенції П. Тичина видав ідеологічно «правильну» збірку «Партія веде» (1934), у якій уславив комуністичну владу.
У 1934 році повертається до Києва та поселяється в будинку письменників Роліт.
У 1936-1943 роках очолює Інститут літератури.
У липні 1941 Тичину було евакуйовано з майже 400 академіками та іншими науковими працівниками Академії наук УРСР до Уфи. Там Тичина очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка.
У 1941 за поетичну збірку “Чуття єдиної родини” отримав Сталінську премію.
Твір “Похорон друга” став найбільшим здобутком Тичининої поезії воєнних літ.
1943 – 1948 рр. – міністр освіти УРСР.
З 1953 до 1959 був головою Верховної Ради УРСР, заступником голови Ради Національностей.
Життя Павла Тичини обірвалося 16 вересня 1967 року в Києві.
Найвідоміші збірки поезій Павла Тичини:
«Сонячні кларнети» (1918) (Побачила світ у 1919 р. тираж 1000 примірників. Збірка мала 5 видань);
«Плуг» (1920) (межова збірка, заявила про вірне підданство радянській державі. Має символічну назву);
«Замість сонетів і октав» (1920). ( У збірці помітні психологічні терзання автора. Збірка присвячена Григорію Сковороді);
«В космічному оркестрі» (1921);
«Вітер з України» (1924). (Ця збірка стала останньою художньо цінною книгою);
“Перемагать і жить” (1942);
“День настане” (1943);
Коментарi