Малярчук Володимир Михайлович

(08.11.1975 – 06.15.2015)

/Files/images/Малярчук.jpg

Володимир Малярчук народився 8 листопада 1975 року в с. Божиківці Деражнянського району Хмельницької області. В 1981 році пішов в школу. У 1992 році закінчив 11 класів Божиковецької ЗОШ I-III ст. З 1993 року проходив службу в Збройних силах України на посаді водія БМП. Звільнений у запас 31 травня 1995 року. В 1995 році став студентом Подільської державної аграрно-технічної академії в м. Кам’янець – Подільському, яку у 2001 році успішно закінчив та здобув спеціальність агронома.

В 2002 році став курсантом Волинського училища професійної підготовки працівників міліції, де навчався по 2003 рік. З 2003 року по 2006 рік служив в органах внутрішніх справ УМВС України Хмельницької області дільничим інспектором. Був учасником Революції Гідності. В лютому 2015 року призваний по мобілізації на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» до військової частини № 0849. Брав участь у бойових діях у зоні проведення АТО.

Лихо сталося 30 червня 2015 року під Волновахою, при виконанні бойового завдання був поранений навиліт кулею, випущеною снайпером. 1 липня був доставлений у Дніпропетровську лікарню ім. Мечнікова, де упродовж декількох діб медики боролися за його життя. Але Володимира не вдалося врятувати. 6 липня 2015 року перестало битися серце патріота, 9 липня 2015 року був похований в м. Деражня Хмельницької області. Мати втратила єдиного сина, шестирічний Назарчик – лагідного батька, а дружина – надійного чоловіка. На прикладі справжнього солдата, який до кінця виконав свій обов’язок, потрібно виховувати у молодого покоління почуття патріотизму. Того патріотизму, з яким сьогодні воїни йдуть у бій і віддають свої життя за цілісність та незалежність України.

На фасаді місцевої школи у селі Божиківці на Деражнянщині, де навчався Володимир Малярчук, встановили меморіальну дошку.

Публікації у періодиці

Литвин С. Кулі теж обирають найкращих : [деражнянці прощались із загиблим героєм Володимиром Малярчуком] / С. Литвин // Вісн. Деражнянщини. – 2015. – 16 лип. – С. 1-2.

Тарахтій С. Поховали ще одного учасника АТО – Володимира Малярчука / С. Тарахтій // Життя міста. – 2015. – 31 лип. – С. 2.

Яковлєва Л. Повернувся до рідної школи. В граніті... : [відкриття мемор. дошки на честь В. Малярчука] / Л. Яковлєва // Вісн. Деражнянщини. – 2015. – 12 листоп. – С. 3.

Пливе печаль над рідною землею... : [18 лют. 2016 р. у м. Деражні відкрито банер пам'яті загиблих бійців АТО] // Моя громада. – 2016. – 25 лют. – С. 7.

Ісаченкова В. Такі різні, але однаково дорогі : [про долю матері загиблого в АТО Володимира Малярчука Н. А. Малярчук з Божиковець] / В. Ісаченкова // Поділ. вісті. – 2016. – 12 трав. – С. 6.

Мир ціною життя : [рік назад в АТО загинув Володимир Малярчук] // Вісн. Деражнянщини. – 2016. – 7 лип. – С. 3.

Електронні ресурси

Малярчук Володимир Михайлович. Вікіпедія [Eлектронний ресурс]. –Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/. – Мова укр. – Назва з екрану.

Мирчук Денис Віталійович

(17.08.1995 – 16.08.2014)

/Files/images/Мирчук.jpg

17 серпня 2014 року йому виповнилося б 19 років, та 16-го серпня його не стало. Сталося це за 20 кілометрів від Луганського аеропорту, біля села Красне. Він якраз розмовляв із мамою по мобільному, і раптом вона почула: «Хлопці, ховайтесь, «Гради!..». Це були останні його слова.

Мирчук Денис Віталійович народився 17 серпня 1995 року в селі Радівці Деражнянського району Хмельницької області. З 2000 по 2010 рік навчався в Радовецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. В 2010 році закінчив 9 клас і вступив до Барського будівельного ліцею. В 2013 році його закінчив і отримав спеціальність газоелектрозварювальника. В серпні 2013 року Денис виявив бажання пов’язати своє життя з професією військового і став солдатом-контрактником 80-ї Львівської аеромобільної бригади, був навідником аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантного батальйону військової частини А 0284. 80-та окрема аеромобільна бригада ПДВ Збройних Сил України – військове з'єднання аеромобільних військ України, що за організаційно-штатною структурою входить до складу 13-го армійського корпусу Сухопутних військ України.

З квітня 2014 року перебував в зоні АТО. Хлопці згадують, що Денис був дуже відповідальним, ретельним у виконанні військових завдань. А ще – веселим і товариським.

Вночі 1 серпня 80-та окрема аеромобільна бригада львівських десантників, що обороняла Луганський аеропорт, завдяки розвідданим, одержаним від інформгрупи «Права справа», знищила велику колону бойовиків, що рухалась від Суходольська до Луганська. Українські військові влаштували засідку і, в результаті вдало проведеної операції знищили 7 танків противника, 5 БТРів, 3 установки «Град» і близько 7 машин з боєзапасом, особові втрати бойовиків також склали близько 120-150 осіб. 11 серпня рота Дениса отримала наказ зайняти тактично важливу висоту поблизу села Красне та села Новогонівка, з якої добре проглядалась дуже важлива траса Краснодон-Луганськ, по якій Російська Федерація передавала терористам допомогу до Луганська. З перших днів перебування на цій стратегічно важливій висоті за 20 кілометрів від Луганського аеропорту, біля села Красне, наших військових неодноразово обстрілювали незаконні збройні формування та бойовики ДНР. З кожним днем кількість обстрілів тільки збільшувалась.

Життя Дениса Мирчука обірвалося 16 серпня 2014 року під час прямого влучання ворожого «Граду», за день до власного 19-ліття. В тому ж окопі загинуло ще 9 хлопців, десятки були поранені. Він перший із Деражнянщини, хто загинув на Сході.

Нашого земляка поховали напередодні Дня незалежності. Денис народився вже у вільній Україні. Він усвідомлено пішов захищати свою державу. Порядний, розумний, із світлою доброю душею хлопець навіки залишиться у серцях рідних, друзів, односельців, усіх вдячних земляків.

Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, пам’ятним знаком «За воїнську доблесть», нагрудним знаком «За оборону Луганького аеропорту» (посмертно).

Похований Мирчук Денис Віталійович на сільському кладовищі в рідному селі Радівці.

Публікації у періодиці

Яковлєва Л. Він за Україну голову поклав: позавчора у Радівцях ховали солдата Укр. армії, 19-річного Дениса Мирчука / Л. Яковлєва // Вісн. Деражнянщини. – 2014. – 22 серп. – С. 1.

Степанюк А. У Радівцях провели в останню путь Дениса Мирчука / А. Степанюк // Життя міста. – 2014. – 28 серп. – С. 1.

Він за Україну голову поклав : [20-річчя від дня народж. земляка Дениса Мирчука, який загинув в АТО] // Вісн. Деражнянщини. – 2015. – 20 серп. – С. 2.

Савуляк О. Він усміхатиметься зі стіни рідної школи : [в стінах Радовец. Загальноосвіт. школи відкрито мемор. дошку на честь загиблого колишн. учня Д. Мирчука] / О. Савуляк // Вісн. Деражнянщини. – 2015. – 22 жовт. – С. 1.

Тарахтій С. Встановили меморіальну дошку Денису Мирчуку : [на фасаді ЗОШ с. Радівці] / С. Тарахтій // Життя міста. – 2015. – 22 жовт. – С. 1.

Пливе печаль над рідною землею... : [18 лют. 2016 р. у м. Деражні відкрито банер пам'яті загиблих бійців АТО] // Моя громада. – 2016. – 25 лют. – С. 7.

Зелінська Т. З когорти незламних : [захід по вшануванні пам'яті героя АТО Д. Мирчука з Радовець в сіл. б-ці] / Т. Зелінська // Вісн. Деражнянщини. – 2016. – 11 серп. – С. 6.

Електронні ресурси

Мирчук Денис Віталійович. Вікіпедія [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/. – Мова укр. – Назва з екрану.

Мирчук Денис Віталійович. Книга пам’яті [Електронний ресурс] : Міністерство оборони України : офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://memorybook.org.ua/16/ mirchuk.htm. – Мова укр. – Назва з екрану.

Мирчук Денис Віталійович.Сторінка пам'яті захисника України [Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: http://memory.ye.ua/Denus_Myrchuk. – Мова укр. – Назва з екрану.

СЛІСАРЕНКО Руслан Григорович

(09.10.1981—16.03.2019)

/Files/images/Слісаренко_Руслан_Григорович.jpg

Слісаренко Руслан Григорович — солдат Збройних сил України,учасник російсько-української війни.

Народився у місті Деражня Хмельницької області 9 жовтня 1981 року. Жив у селі Іванівці Барського району Вінницької області.

На службу за контрактом до ЗСУ був призваний 2016 року. Солдат, гранатометник 54-ї окремої механізованої бригади.Загинув 16 березня 2019 рокувнаслідок обстрілу біля хутора Вільний, що входить до складу міста Золоте (Попаснянський район Луганської області). Під час виконання бойового завдання воїн отримав осколкове поранення в голову.

Похований 20 березня селі Іванівці.Залишились батько, дружина та двоє синів.

Соломчук Володимир Володимирович

(30.10.1992 – 05.09.2014)

/Files/images/Соломчук.jpg

Молодий юнак, справжній патріот України, відчайдушний боєць, який до останнього подиху захищав рідну українську землю.

Соломчук Володимир Володимирович народився 30 жовтня 1992 року в м. Деражня Хмельницької області в сім’ї робітників Володимира Володимировича та Олени Олександрівни. В 1999 році пішов в перший клас Деражнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, 9 класів якої закінчив в 2008 році. Подальшу освіту здобував в Хмельницькому політехнічному коледжі. В 2012 році був призваний до лав Української армії. Проходив службу у внутрішніх військах в м. Кривий Ріг.

У 2013 році поступив на контрактну службу до Збройних Сил України, був військовослужбовцем 80-ої окремої аеромобільної бригади (в/ч А0284) м. Львів. Звідти пішов в АТО. 5 вересня 2014 року зранку Володя зателефонував рідним. Сказав, що живий і здоровий. 5-а аеромобільна рота 80-ої бригади, в якій служив Соломчук, їхала на підмогу батальйону «Айдар», повідомляє гуманітарна місія «Чорний тюльпан». Українських військових із лісосмуги обстрілювали терористи ЛНР і російські найманці. БТР, на якому був Володя Соломчук, підірвався на фугасі. На цьому бронетранспортері та всередині знаходилась більшість військовослужбовців третього взводу п’ятої роти батальйону. Решта техніки колони, вступивши у короткотривалий бій, продовжила рух у напрямку містечка Щастя. Підбитий БТР з військовими залишили, адже територія, де відбулось бойове зіткнення, контролювалася терористами, так званої, ЛНР. Після цього бою зниклими безвісти вважалися 19 військовослужбовців 80-ої окремої аеромобільної бригади.

Володимир був похований на Алеї Слави, як невідомий солдат, разом із 19 побратимами у Старобільську на Луганщині. Ці майже півроку невідомості для матері Олени Олександрівни та батька Володимира Володимировича були найважчими в житті. Лише у лютому 2015 року були отримані результати ДНК-експертизи, які підтвердили, що це дійсно був Володимир. 14 лютого 2015 року у м. Деражня поховали Володимира Соломчука, який загинув ще 5 вересня 2014 року під селищем Щастя Луганської області.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Публікації у періодиці

Яковлєва Л. Ми пам’ятатимемо / Л. Яковлєва // Вісн. Деражнянщини. – 2015. – 19 лют. – С. 1.

Нестеришин С. Деражня попрощалася з Володимиром Соломчуком : [14 лют. 2015 р. в останню путь провели В. Соломчука, який загинув в АТО] / С. Нестеришин // Життя міста. – 2015. – 20 лют. – С. 1-2.

Тарахтій С. Володимир Соломчук удостоєний ордена «За мужність» посмертно / С. Тарахтій // Життя міста. – 2015. – 31 лип. – С. 1.

Ми пам'ятатимемо : [5 верес. 2015 р. скорботна дата із дня загибелі героя-деражнянця В. Соломчука] // Вісн. Деражнянщини. – 2015. – 10 верес. – С. 4.

Іваничук В. Пам'яті Героя АТО Володимира Соломчука : [присвячений чемпіонат з мініфутболу] / В. Іваничук // Життя міста. – 2015. – 1 жовт. – С. 3.

Герої не вмирають! : [14 лют. 2016 р. річниця перепоховання Володимира Соломчука] // Вісн. Деражнянщини. – 2016. – 18 лют. – С. 2.

Пливе печаль над рідною землею...: [18 лют. 2016 р. у м. Деражні відкрито банер пам’яті загиблих бійців АТО] // Моя громада. – 2016. – 25 лют. – С. 7.

Сидорук В. Вулицям Деражні – імена героїв-патріотів : [громад. обговорення у міськ. раді] / В. Сидорук // Вісн. Деражнянщини. – 2016. – 19 трав. – С. 3.

Литвин С. ...як і школа імені героя : [в НВК № 3 відкрито мемор. дошку Володимиру Соломчуку] / С. Литвин // Моя громада. – 2016. – 26 трав. – С. 3.

Здійснивши подвиг - пішов у вічність... : [відкриття мемор. дошки В. Соломчуку] // Вісн. Деражнянщини. – 2016. – 2 черв. – С. 2.

Електронні ресурси

Соломчук Володимир Володимирович. Вікіпедія [Eлектронний ресурс]. –Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/. – Мова укр. – Назва з екрану.

Соломчук Володимир Володимирович. Книга пам’яті [Електронний ресурс]: Міністерство оборони України: офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://memorybook.org.ua/21/solomchuk.htm. – Мова укр. – Назва з екрану.

Солтис Юрій Миколайович

(16.06.1975 – 17.11.2015)

/Files/images/Солтис.png

20 листопада громада Деражнянщини прощалася з військовослужбовцем зони АТО Солтисом Юрієм Миколайовичем, 16.06.1975 року народження.

Юрій Миколайович Солтис народився у с. Зяньківці Деражнянського району Хмельницької області. Закінчив Волочиську ЗОШ № 1. Одружився і проживав у рідному селі.

Він був мобілізований 2 березня 2015 року. Був старшим навідником 40-ї окремої артилерійської бригади. Трагічно загинув 17 листопада під час виконання бойового завдання поблизу с. Тополине Нікольського району Донецької області.Похований з військовими почестями в Зяньківцях. Залишилися батьки, дружина, діти.

Публікації у періодиці

Трудівник, патріот, воїн : [прощання з Юрієм Солтисом] // Вісн. Деражнянщини. – 2015. – 26 листоп. – С. 1.

Степанюк А.У Зяньківцях попрощалися із воїном АТО Юрієм Солтисом [який загинув поблизу Маріуполя] / А. Степанюк // Життя міста. – 2015. – 26 листоп. – С. 1.

Пливе печаль над рідною землею... : [18 лютого 2016 р. у м. Деражні відкрито банер пам'яті загиблих бійців АТО] // Моя громада. – 2016. – 25 лют. – С. 7.

Кiлькiсть переглядiв: 752

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.