Іван Іванович Зубков народився 1 листопада 1973 р. в м. Деражня Хмельницької області, закінчив Деражнянську середню школу № 3.
Іван з раннього дитинства зростав дуже допитливим і розумним хлопцем. У нього був талант від Бога: з будь-якої речі міг зробити щось незвичайне.
З 1991 року по 1994 рік навчався у Львівському вищому військовому училищі «Ордена Червоної зірки», з 1994 р. по 1995 р. – в Київському вищому військово-морському училищі. По закінченню йому було присвоєно звання лейтенанта. Проходив службу на офіцерських посадах у 1995-1997 рр. В 1997 році був звільнений з військової служби в запас.
Іван Зубков брав активну участь у Революції Гідності 2013-2014 рр. на Майдані в Києві. Те, що там тоді відбувалося, дуже близько брав до серця, рвався на передній край, у перші ряди захисників, допомагав їм. Був активний і у Деражні. Не зміг спокійно відсидітися вдома – пішов захищати Україну від проросійських сепаратистів та російських найманців в АТО на сході України. Отримав звання старшого лейтенанта.
Командир роти вогневої підтримки Іван Зубков у січні 2015 року брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв він викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід підрозділу. 19 січня 2015 року Іван двічі отримав поранення, але не погодився, щоб його замінили – не міг у важкий період залишити своїх підлеглих. Такий він був по натурі, по духу, героїзму, духовності. Це була Людина і Воїн. Ні на хвильку не відпочиваючи, він надихав своїх підлеглих на подальші дії по захисту терміналу.
Свою часточку їжі він віддавав пораненим хлопцям, бо для нього турбота про побратимів була вищою за власне здоров’я і життя. Як командир, він підбадьорував бійців, підтримував кожного усім, чим міг. Хлопці любили і поважали Івана Івановича за його чуйність і хоробрість.
Остання звістка від нього була 20 січня. Телефонував побратимам, сказав, що лежить під завалами. Після того для родини наступили дні надії, вони до останнього сподівалися на повернення сина, чоловіка, батька, друга. Старший лейтенант загинув унаслідок підриву бойовиками другого поверху нового терміналу Донецького аеропорту. Опізнаний побратимом Олександром та за результатами експертизи ДНК в квітні 2015 року.
Вдома залишились дружина та двоє неповнолітніх дітей.
– Іван Зубков – це герой-солдат, який віддав своє життя за те, щоб в Україні панував мир і спокій, – згадують його бойові побратими.
Це був справжній командир, справжній офіцер, який цінував людське життя, тому повсякчас дбав про своїх солдатів.
Будучи командиром роти, не боячись куль, він зі своїми бойовими товаришами стояв на передовій і загинув як Герой. Тому командування 90-го окремого аеромобільного батальйону підготувало подання на присвоєння Івану Івановичу Зубкову звання Героя України. Це стало найвищим визнанням його патріотизму, героїзму, його подвигу.
Указом Президента України Петра Порошенка № 318/2015 від 9 червня 2015 року за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності Української держави, вірність військовій присязі старшому лейтенанту Івану Івановичу Зубкову посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
Коментарi