Іван Франко - цікаві та маловідомі факти про митця

Видатний український поет Іван Франко народився 27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині. Всі ми звикли бачити в ньому, в першу чергу, українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча, але, попри це все, він був також людиною, людиною цікавою та неординарною.

Франко у цифрах:

60 неповних років життя;

40 років активної творчої праці;

у 30 років — одружився;

у 37 — захистив докторську дисертацію;

4 арешти через політичні переконання (1877, 1880, 1889 і 1892 рр.);

3 великих кохання (до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської, Целіни Журовської);

4 дітей (Андрій, Тарас, Петро, Анна);

володів 19-ма мовами;

5-ма мовами писав власні твори (більшість – українською, цілу низку – німецькою, польською, російською, болгарською);

мав близько 100 псевдонімів (Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофраст, Non severus, Vivus, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова та багато ін.);

написав понад 6 000 творів - переклав українською твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур;

12000 книг особистої бібліотеки;

портрет на банкноті номіналом 20 гривень.

Франко-екстрасенс

У дитинстві мама називала малого Івася Мироном. Існувало повір’я, що довгоочікувані діти часто стають жертвами злих духів, і, щоб вберегти дитину, треба називати її не ім’ям, даним при хрещенні, а “домашнім”. Малий Мирон частенько блукав у лісі, розмовляючи з деревами та птахами. Про одну історію з юних років Франко оповідає в автобіографічному оповіданні "Під оборогом", у якому герой відводить від села грозову хмару.
Згодом, у дорослому віці, Іван Якович бачив видіння смерті свого сина Петра. Останні роки життя він розмовляє з духами — проте, це могло бути наслідком лікування.

Франко і вишиванки

Іван Франко "відрізнявся од загалу своїм костюмом – вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток". Письменник мав багато вишиваних сорочок, поміж котрих були від Олени Пчілки, від Трегубової, Альбрант, Алчевської, Кобринської, Уляни Кравченко, Бохенської і багато інших".
Іван Якович став зачинателем нової моди — адже поєднав вишиванку із класичним європейським костюмом.
За іронією долі, Франко, який так любив носити вишиванки впродовж усього життя, похований був у чужій сорочці, адже в той момент під рукою не знайшлося “ні однієї порядної сорочки”.

Франко і пиріг

Іван Якович не надто любив увагу до своєї персони, адже був скромною людиною. Дні народження святкував у сімейному колі. Дружина, Ольга Франко, до цього дня пекла святковий хліб — пиріг із написом “ТАТО”. Особливо цей пиріг запам’ятали діти Франків, адже він символізував тепло та затишок родинного дому.

Франко і тварини

Усі діти Франків виростали в атмосфері любові, проте — вседозволеності. Їх ніколи не били, не карали. Тому діти були не завжди слухняними. Окрім того, вдома у Франків був справжній зоопарк. У підвалі свого особняка на вулиці Понінського Франко тримав кроликів, але найбільше любив собак, яких мав кілька. Собаки гавкали коли їм заманеться, тож сусід Івана Яковича — Михайло Грушевський — частенько жалівся на шум від дітей та тварин.
В домі могли одночасно стрибати хлопчаки, плигати жабки, яких спіймали, щоб нагодувати бузька, в якого було поламане крило.

Упродовж своєї понад 40-літньої творчої діяльності він надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний науковець, мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст, філософ. Його творчий доробок написаний українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. За приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів.
«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без меж і кордонів», – ці слова Івана Франка досі актуальні особливо зараз, коли кожен українець бореться за вільну, сильну і незалежну Україну.