Надія Іванівна Іванівська народилася 29 червня 1958 року в м. Києві. Дитинство пройшло у с. Підчайчики Зборівського району Тернопільської обл. Закінчила Зборівську середню школу та Хмельницьке педучилище. З 1980 року працює в дошкільному навчальному закладі №4 м. Деражні. Поетичні твори Надії Іванівни неодноразово друкувалися в місцевій пресі.
Мелодія життя
Вслухаймось у мелодію життя, Вдихаймо звуки з чистої криниці. Даруймо із сердечної скарбниці Добро. Воно продовжить майбуття. Вслухаймося в мелодію весни, Як сонячні кларнети грають всюди. Обережім любов, зігріймо її, люди, З любов’ю буде все живе рости. Вслухаймося в мелодію сердець, Чисто мажорні та мінорні звуки: Як ліс співає, п’янко пахнуть луки, І ніжно пахне м’ята і чебрець. Вслухаймося в мелодію життя – Окрилені ми станемо й багаті … Багатство – це не те, що є в нас в хаті, Духовністю наповним майбуття.
Осінній етюд
Журавлиним клином Я торкнувся до серця твого … Осінь там, за вікном, Щонайкращі картини вже пише … Тишина за селом … Йде за руку з останнім теплом, Віти вересень знову колише Дивоквітів букет Принесу я в дарунок тобі, Ніжно сірий жакет Я накину коханій на плечі, А під ноги нам звуки Лягають мінорно – сумні Тихо кличе задумливий вечір.
Мати
Відгриміли, відгули гармати, Посивіли крони у беріз, У журбі стоїть старенька мати, Плакала б – немає більше сліз. При вікні – чи ніч, а чи світання Вже втомилась сина виглядать … А край шляху у німім мовчанні Обеліски зорями горять. Там ще й досі не вляглася тиша, І здається неньці: там і він … І не вітер трави то колише, А шепоче щось їй рідний син. Сумно слуха мати шум беріз, І в задумі жовті квіти губить, Тихо гладить сірий обеліск, Ніби сину голову голубить.
Коментарi