Абрамчук Ганна Іванівна

Герой соціалістичної праці

Народилася Ганна Іванівна 25 січня 1925 року в селі Копачівка Деражнянського району Хмельницької області. Батьки Ганни Іванівни – Іван Гнатович та Євгенія Полікарпівна Цісари – з місцевих селян-бідняків. Жили вони спочатку одноосібно, а коли почав організовуватися колгосп, то вступили до нього зі своїм реманентом, працювали на різних роботах, виховували сина Івана і доньку Ганну.
Ганна Іванівна закінчила 9 класів, як розпочалася війна. У 1942 році фашисти почали забирати молодь до Німеччини. Першого набору Ганні вдалося уникнути, а от другого – ні. І в грудні разом з іншими юнаками і дівчатами її відправили до Німеччини. Тільки через два роки їх визволили союзники – американці. Додому Ганна повернулася 9 червня 1945 року, а 11 червня - вже пішла на роботу в колгосп. Працювала на буряках, на жнивах, згодом обліковцем рільничої бригади, ферми.
В 1956 році Ганна Абрамчук очолила птахоферму. Завдяки її завзятості і дружньому колективу птахоферма вийшла на передові рубежі не тільки в районі, а й в області, тричі була учасником виставки ВДНГ СРСР. За високі трудові показники Президією Верховної Ради СРСР 22.03.1966 року її було удостоєно високого звання Героя соціалістичної праці.
25 січня 1966 року односельчани обрали головою колгоспу с. Копачівка Ганну Іванівну Абрамчук, яка очолювала цей колгосп до 1983 року.
За період її роботи в колгоспі пройшли значні зміни. Почали вирощувати високі врожаї зернових і технічних культур. В 1984 році було введено в дію молочний комплекс, який обійшовся колгоспу в 5 млн.карбованців. Завдяки цьому підвищилася продуктивність тваринництва. Було побудовано контору колгоспу, дитячі ясла, проведено осушення земель. Колгосп міцно став на ноги.
За період своєї роботи Ганна Іванівна обиралася депутатом Верховної Ради 4-х скликань, неодноразово була депутатом обласної і районної рад.
За високі досягнення в праці Ганну Іванівну було нагороджено орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, медалями.

Дейнека Тетяна Дем’янівна

Герой соціалістичної праці

Дейнека Тетяна Дем’янівна народилася 1 січня 1909 року в селі Богданівці Деражнянського району Хмельницької області. В дитинстві вона зазнала поневірянь у наймах. З перших днів організації колгоспу сім’я її стала однією із перших членів цього об’єднання селян.
Тетяна Дем’янівна мала неспокійну вдачу, завжди в горінні, пошуках чогось нового, незвіданого.
З 1932 року працювала ланковою першої рільничої бригади. На її очах народилася, зміцніла, стала на ноги рідна артіль.
Потім були страшні роки чорного лихоліття ІІ Світової війни. А коли гітлерівських окупантів вигнали з села, знову очолила ланку.
І вже в післявоєнний рік жінки виростили найвищий у колгоспі урожай цукрових буряків. Для цього було вкладено багато праці і любові.
1947 рік. Ланка зібрала по 622,3 центнера буряків з гектара. Небачений на Богдановецьких землях урожай. А колгосп тоді вже отримав по 181,3 ц. цукрових буряків. На той час це були гарні показники. За перевиконання планових показників по урожайності радянським урядом було нагороджено 72 колгоспники орденами і медалями. Орденом Леніна було нагороджено голову колгоспу ім. Горького Похило Мусія Петровича та ланкову Рик Юстину. А ланковій Дейнеці Тетяні Дем’янівні присвоєно звання Героя соціалістичної праці.
Багато праці вкладала вона, щоб земля давала щедрий урожай цукрових буряків. У неї було багато послідовників по вирощуванню буряків.
Дейнека Т. Д. приймала активну участь у громадській роботі. Вона постійно обиралася депутатом сільської ради, районної ради. Про те, що найбільше хвилювало хліборобів району Т. Дейнека ділилася на сторінках районної газети.
Тетяна Дем’янівна дуже любила землю, любила працювати на ній. Будучи на заслуженому відпочинку і розмінявши шостий десяток літ, вона організовула ланку з таких самих жінок, як сама, і виростила 460 ц. з гектара. Це був найвищий урожай в колгоспі. Тоді вивезли всі буряки на цукровий завод за виключенням двох коренів. Один вагою 12 кг 600 г жінки піднесли в дарунок директору Хмельницького цукрового заводу Г. Заїці, а другий, не менший, зберігався в конторі колгоспу для колекції.
Такою була Тетяна Дем’янівна Дейнека, яка не уявляла себе без праці, без своєї ланки.
18 червня 1993 року Тетяна Дем’янівна Дейнека померла в селі Богданівці Деражнянського району Хмельницької області.

Кирилюк Макар Олександрович

Герой соціалістичної праці

Біографія М. О. Кирилюка тісно пов’язана з історією рідного колгоспу, тому що все своє життя він присвятив йому.
Народився Макар Олександрович 30 квітня 1912 року в селі Новосілка Деражнянського району Хмельницької області. Школу закінчив на "відмінно". Вступив до колгоспу у 1929 році, коли йому було 17 років. Старанного і кмітливого юнака незабаром призначили бригадиром, а за два роки до війни обрали головою артілі.
Його головування перервала війна. Разом з своїми односельчанами пішов захищати рідний край. У тяжкі воєнні роки він пройшов шлях від солдата мінометної роти до начальника артилерії полку. За виявлені мужність і хоробрість нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го ст. і Червоної Зірки, кількома медалями.
Повернувшись з війни, Макар Олександрович знову очолив колгосп ім. Комінтерну. Уже у 1950 році колгоспники зібрали зернових в середньому по 20 ц., а цукрових буряків – 250 ц. з га. За врожайністю артіль посіла одне з перших місць в області.
У 1955-1956 рр. трудівники колгоспу ім. Комінтерну уже вкотре демонстрували свої досягнення на Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Вісім чоловік з колгоспу було нагороджено медалями ВСГВ.
Самовіддана праця господарів артільних ланів була високо оцінена владою. 500 членів колгоспу удостоєно високих урядових нагород, а голову артілі М. О. Кирилюка – чотирьох орденів Леніна.
За успіхи, досягнуті в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, збільшенні виробництва цукрових буряків Президія Верховної Ради СРСР 31.12.1965 року удостоїла М. О. Кирилюка звання Героя соціалістичної праці.
За високі показники у всесоюзному змаганні на честь 50-річчя жовтневої революції колгосп ім. Комінтерна нагороджено пам’ятним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, який залишено на вічне зберігання в колгоспі.
М.О. Кирилюк обирався членом райкому і обкому КП України, був делегатом ХХІІІ з’їзду КПРС.

У 1988 році його не стало.